Білою плямою в дослідженні обрядової культури українців до сьогодні залишається їхній народний церемоніал на землях близького та далекого зарубіжжя. Одна з найчисленніших українських діаспор перебуває в Республіці Молдова, щільно заселяючи головно суміжні з Україною райони (Бричанський, Окницький, Дондюшанський), а також райони навколо міста Бельці (Глодянський, Ришканський, Єдинецький, Фалештський, Флорештський, Синжерейський, Дрокіївський). Аналіз весільної обрядовості та супровідної пісенності українців Північної Молдови – важлива і цікава сторінка в книзі ритуального буття нашого народу. На фоні достатньо чіткого дотримання обрядових канонів українського весільного церемоніалу виразно проступають певні локальні особливості, зумовлені і впливом молдовсько-румунської обрядової культури, і цікавим симбіозом подільсько-буковинських регіональних традицій в умовах міжетнічного культурного пограниччя.

Стаття ґрунтується здебільшого на матеріалах польових обстежень, які здійснили фольклористи Н. Пастух та О. Харчишин під час чотирьох наукових експедицій Інституту народознавства НАН України за керівництва завідувача відділу етнології сучасності Ярослава Тараса (2005–2007 рр.) та двох власних експедицій (2008–2009 рр.). Загалом обстежено 42 села 10 районів Молдови. Окрему інформацію черпаємо з історико-етнографічних праць початку ХХ ст., а також фольклористичних видань, що з’явилися у 90-х рр.