Тетяна БЕЦЕНКО
доктор філологічних наук,
доцент кафедри української мови Інституту філології Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка
Текстово-образні універсалії з часовою і просторовою семантикою у думовому дискурсі (Лінгвостилістичні коментарі)
Резюме:
Автор статті розглядає час і простір як важливі та невід’ємні складники думової оповіді, а також зазначає, що відтворення епічного і ментального різновидів думового часу здійснюється за допомогою активізації текстово-образних універсалій. Час у народних думах нерозривно пов’язаний із простором. Разом вони творять символічно-узагальнений континуум. Думовий простір і час є фрагментом мовної і, разом із тим, фольклорної картини світу українців. Думовий епічний простір і епічний час вимірюється етнокультурними величинами, що безпосередньо пов’язані з дійсністю, а також історико-героїчними, політичними, соціальними чинниками.
Ключові слова: час, простір, семантика, думи, фольклор, оповідь.
Анонс:
Час і простір – універсальні категорії, що характеризують буття. Поняття часу і простору розглядають і природничі, і гуманітарні науки – відповідно до ракурсу дослідження – аналіз часу і простору представлено у філософії, філології (мовознавстві і літературознавстві), семіотиці, етнографії тощо.
Філософські вчення визначають не просто зовнішній зв’язок часу і простору з матерією, що перебуває у русі, а й уважають, що рух є сутнісною ознакою часу і простору і що, відповідно, матерія, рух, час і простір невіддільні одне від одного. Дослідження фізиків (теорія відносності Ейнштейна) засвідчили, що час і простір існують не самі по собі, відірвано від матерії, а перебувають у такій універсальній взаємодії, в якій вони втрачають самостійність і є сторонами єдиного і різноманітного цілого.
Простір виражає порядок розташування одночасно існуючих об’єктів. Час же – послідовність існування змінних явищ, що почергово змінюють одне одного. З погляду семіотики, час – «спосіб розташування знаків, взаємодія знаків минулого і майбутнього в знаках теперішнього. Хоча час безперервний, він не лінійний – має здатність пульсувати. Можливе тимчасове відродження минулого і тимчасове настання майбутнього, тобто знаки теперішнього здатні здійснювати свій вплив на минуле, а також відчувати їх вплив.
