Багато народів у своїх національних міфологіях та фольклорних творах обожнювали сонце, місяць, зірки і гори, а також інші могутні сили природи. Японці в додаток до цього описували красу червоних квітів азалій і вогні богів, білий сніг гори Фудзі та красу місяця в нічному небі. Можна сказати, що японські легенди надзвичайно поетичні. Жителі Японії, які схилялися перед величчю гори Фудзі, склали також чарівні легенди про найменших і непомітних її мешканців – метеликів. У цих та інших легендах одухотворено дерева, квіти, комах, виражено шанобливе до них ставлення, а одночасно дбайливо й наполегливо проявляється божественна велич природи.

Фольклорних творів, які прийнято називати народними легендами та переказами, в японській усній традиції незліченна кількість. Вони вражають читача тематичним діапазоном і контрастами. На їх означення в японській  фольклористиці прийнято використовувати терміни densetsu – «легенда» і sekenbanashi – «переказ». Відповідно на окреслення інших оповідних фольклорних жанрів вживають такі поняття: mukashibanashi «казка», douwa «оповідь (казка) для дітей», minwa «народна казка», shinwa «міф».

Віра в духів, демонів глибоко вкоренилася в японському фольклорі протягом усієї історії. Вона тісно пов’язана з міфологією й «забобонами», що перейняті від японського синто, а також від буддизму й даосизму, які були завезені до Японії з Китаю та Індії. Часто у легендах присутні герої-тварини, які мають надприродну силу і можуть перетворюватися на будь-кого. Це стосується, наприклад, зміїв і драконів, що можна побачити у легенді «Онсен Тота». Багато легендарних мотивів про ці істоти є запозиченими з Китаю, Кореї та Індії. До речі, на стиль японського дракона помітно вплинув його китайський образ.