Похоронно-поминальна тематика є однією з найважливіших для дослідників традиційної духовної культури українців, адже вона глибоко закорінена у різних культурних сферах життя народу. Уявлення про смерть, потойбіччя тощо часто лежать в основі календарних, весільних, родильних, оказіональних звичаїв та обрядів, мотивують символіку різних за жанрами фольклорних текстів. Свого часу різні аспекти похоронної обрядовості українців ґрунтовно досліджували такі відомі вчені, як З. Кузеля, І. Свєнціцький, В. Гнатюк, Ф. Колесса, чиї праці добре відомі етнологам і фольклористам. Активно розробляють цю тематику й у наш час. Маємо на увазі, зокрема, монографії Р. Гузія [1] і В. Конобродської [2], а також працю російської вченої О. Сєдакової [3].

Все ж окремі території не потрапили у поле розгляду дослідників через елементарну відсутність відомостей. Так сталося і з Богородчанським районом Івано-Франківщини, який формально знаходиться на межі між Бойківщиною, Гуцульщиною та Покуттям і досі ще чітко не окреслений в етнографічному районуванні.

У цій розвідці ми не прагнули дати опис похоронної обрядовості Богородчанщини. Увагу зосереджуємо виключно на світоглядному аспекті теми, на народній інтерпретації обрядів (і не лише похоронних), їхньому зв’язку з народними уявленнями, віруваннями тощо. Дещо звужуючи рамки дослідження, не подаємо тут інформації про годованця, лелета, майок, потерчат та ін. демонічних персонажів української міфології, що генетично пов’язані з померлими, оскільки в такому разі довелося б розглянути майже всю демонологічну палітру краю.