Інна ШВЕД
доктор філологічних наук, професор,
кафедра білоруського літературознавства Закладу освіти «Брестський державний університет імені О. С. Пушкіна»
Персонажі словацької народної демонології: «жіночі» антропоморфні істоти
Резюме:
Дослідження є спробою з’ясувати генезу, семантику та функціонування образів «жіночих» антропоморфних істот словацької народної демонології. Найбільш відомі образи віли, полудниці, водяної баби, Руни, Смерті, Холери. До найпоширеніших мотивів цих демонологічних розповідей належать такі: «демон у людському світі», «людина в «не-людському світі» («антисвіті»), «наслідки контакту людини з демонами в реальному світі», «розпізнавання і порятунок від демона». Утилітарні мотиви можуть входити до наративів про те, як врятуватися від демона, чого він боїться, як його обхитрити, і пов’язані із «християнськими» мотивами.
Ключові слова: демонологія, міфологічна розповідь, демонічна істота.
Анонс:
Коло вірувань, які пов’язані з міфологічними (демонічними) антропоморфними істотами, становлять найважливіший змістовий стрижень усієї традиційної культури словаків, оскільки в демонологічних оповіданнях збереглися найбільш значущі з міфологічної точки зору і надзвичайно стійкі елементи етнокультурної інформації. Демонологічні
уявлення та відповідні ментальні стереотипи є найважливішою частиною не тільки стародавньої міфологічної картини світу словаків, але й актуальною міфологією – практично всюди й аж до теперішнього часу. І польові дослідження 1960–1970-х рр., і сучасні студії показали, що демонологічні розповіді складають більшу частину актуального прозового репертуару. У 2000–2001 рр. у сільській місцевості найбільш широко розробленими темами були: пристріт, босорки та померлі, що повертаються [7: 54]. У трансформованому вигляді образи антропоморфних істот зараз актуальні в міфології урбанізованих «постфольклорних» культур. Нарешті, вони зберігаються в семантичних підтекстах буденної свідомості, а також стають предметом осмислення й обігрування в масовій культурі ХІХ–ХХІ ст.
До антропоморфних демонічних істот у словацькій міфологічній картині світу належать віла, полудница, водяна баба, Руна (два останні наділені деякими зооморфними ознаками). Треба відзначити, що низка персонажів може не тільки поєднувати антропоморфну іпостась із зооморфною, але й ставати безтілесним духом, змінювати якості, втрачати властивості, коли залишає свій локус (наприклад, водяна баба на суші стає безпорадною).
