Інна ШВЕД
доктор філологічних наук, професор,
кафедра білоруського літературознавства Закладу освіти «Брестський державний університет імені О. С. Пушкіна»
Коди й архаїчна міфопоетична модель світу слов’ян
Резюме:
У статті узагальнено нові досягнення фольклористики, етнолінгвістики, когнітивної антропології та культурології у вивченні проблем символізації світу, визначено поняття «модель світу», «картина світу», «код», «символ», «образ».
Анонс:
У сучасній культурологічній науці спостерігається посилення інтересу до архаїчної стадії історії людства – архаїчних форм мислення, особливостей знакової організації світу, збереження і трансляції змісту культури за допомогою різних кодів. Такі відомі дослідники, як Д. Айдачич, П. Богатирьов, Є. Бартміньскі, А. Байбурін, М. Бахтін, Ф. Буслаєв, О. Веселовський, Я. Голосовкер, А. Греймас, А. Гуревич, М. Еліаде, Д. Зеленін, В. Іванов, Р. Кайуа, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Стросс, О. Лосєв, Ю. Лотман, Б. Маліновський, А. Мелетинський, О. Потебня, В. Пропп, Б. Путілов, Л. Раденковіч, Ю. Степанов, Е. Тайлор, М. Толстой, С. Толстая, А. Топорков, В. Топоров, Дж. Фрезер, Б. Успенський, О. Фрейденберг, Т. Цив’ян, О. Юдін та ін., кожен зі своїх позицій підходили до вивчення названих проблем. Для нашого дослідження важливими є результати аналізу різних кодів моделі світу (далі МС. – І. Ш.), структури міфо-фольклорних текстів різних жанрів і часів, встановлення міфопоетичних сенсів, закодованих певним чином і вкладених у модель світу, зокрема, висновки про те, що «універсальні знакові комплекси МС реалізуються в різних кодових системах. Різні фрагменти, персонажі, об’єкти світу можуть служити основою різних кодів, так формується астральний, вегетативний, зооморфний, антропоморфний, гастрономічний, одористичний, кольористичний, числовий, музичний та ін.»1.
З кінця 1970-х років з’явилися дослідження співробітників Інституту слов’янознавства і балканістики (м. Москва), що пов’язані з реконструкцією духовної культури стародавніх слов’ян. Їхні роботи є фундаментальними з погляду теорії та методології дослідження архаїчної слов’янської моделі світу, її кодів, а також багатими на фактичний матеріал. Російські етнолінгвісти перенесли лінгвістичні (по суті – загальносеміотичні) методи на вивчення народної культури, особливо виділивши історико-генетичний аспект дослідження її символічних форм. Це дозволило подолати «синхронічність» американської та західноєвропейської
етнолінгвістики. Практичним втіленням ідей М. Толстого і його колег стала ґрунтовна праця – «Славянские древности» (Т. 1–3) – етнолінгвістичний словник-покажчик з пояснювально-функціональними елементами, об’єкт якого – «мова» культури (у семіотичному сенсі), а виділені в окремі статті одиниці (символи) – «слова» цієї «мови»...
Перша сторінка публікації в журналі (PDF):
