Доречно, очевидно, навести тут фрагмент зі спогаду Ольги Косач-Кривинюк про поїздку у 80-х роках XIX ст. членів родини Косачів – Лесі з матір’ю, братом Михайлом і сестрою Ольгою у село Скулин, зокрема у лісове урочище Нечимле: «У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера... Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми».

Нині нам відомі факти використання побутово-географічного антуражу урочища Нечимлого, окремих зразків традиційно скулинської міфології у драмі-феєрїї Лесі Українки «Лісова пісня».

Постає цілком закономірне питання: наскільки збереглася фольклорно-міфологічна скарбівня Скулина дотепер? Під час польових обстежень нам удалося виявити і зафіксувати тут близько 90 творів – легенд і переказів, інших оповідей, що стосуються народних вірувань, традиційно-побутової культури. Серед них близько 20 міфологем – сюжетотворчих оповідей, у яких мовиться про незвичайні події – зіткнення людини з надприродними істотами.