Наприкінці листопада 2008 р. тривала експедиція Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України в Закарпаття. Було обстежено два райони – Воловецький (с. Верхні Ворота) і Міжгірський (села Верхній Бистрий, Присліп, Лозянське, Колочава, Голятин). Матеріали експедиції свідчать, що на сучасному етапі селянське середовище Закарпаття досить добре зберегло фольклорну традицію своїх предків. Так, тут без особливих зусиль можна віднайти інформаторів, які знають колядки, щедрівки, весільні пісні, голосіння, ліричні, духовні пісні. Трапляються оповідачі казок, найчастіше це літні люди. Можна записати чимало легенд, переказів про демонічних істот, мерців, чарівників (бусурканів чи бусуркань), народних молитов, замовлянь, вірувань і звичаїв. У відповідній ситуації можна почути сороміцькі пісні й оповіді. Літні люди із задоволенням діляться споминами про Першу і Другу світові війни тощо. З нашого боку увагу було приділено вивченню стану функціонування похоронних голосінь на сучасному етапі у Закарпатському регіоні.

Сучасний стан побутування похоронної обрядовості в Закарпатті свідчить, що його основні структурні частини збережені в пам’яті носіїв традиції і дотепер існують у відповідній ситуації. Матеріалом для порівняння стали записи похоронних голосінь, звичаїв і обрядів, які опублікували І. Свєнціцький [4] та В. Гнатюк 1912 р. у Львові [1].