Ірина ФРИС
кандидат філологічних наук,
асистент кафедри польської філології Львівського національного університету імені Івана Франка
Імплікація міфологеми раю-небес у прозі Тадеуша Новака
Резюме:
У статті проаналізовано прояв міфологеми раю у художній прозі Тадеуша Новака. Вивчено імплікацію міфу раю-небес, де небо – константа добра і гармонії. У прозі митця небо символізує відпочинок, неділю, ярмарок, що нагадує сільські традиції відзначення свят, але також духовне оновлення, підтримку, адже герої у тяжкі хвилини звертають свої погляди до неба. Міф раю є цікавим для літературної рецепції, оскільки містить у собі риси збережених елементів міфологічного сприйняття світу і водночас християнського світогляду. Наявність міфологеми раю у Т. Новака свідчить про спробу осягнути загадку буття, тому письменник звертається до загальнолюдських, універсальних цінностей. Відтворення міфологічної оповіді виражає тугу та намагання її заспокоїти.
Ключові слова: міфологема раю, архетип, біблійні образи та символи, Небесний Єрусалим.
Анонс:
В історії світової культури є сюжети, образи й мотиви, які закономірно повторюються у літературі різних часів та народів, отримуючи кожного разу нове, характерне для епохи змістове наповнення та ідейно-семантичне звучання. Слушну думку з цього приводу висловив Ф. Кессіді, стверджуючи, що існують так звані універсальні міфи (про рай, золотий вік, обітовану землю), які виникають із потреби компенсувати те, чого позбавлені люди; адже для міфу не існує нічого неможливого. Важливою для омислення творчості Т. Новака є така думка: «Ці міфи (універсальні міфи – І. Ф.) є доленосними. За допомогою уяви вони долають суперечності між мрією та дійсністю, бажаним і можливим, також між ідеальним та реальним, вічним і тимчасовим» [2: 60].
Можна простежити різні експлікації міфу раю у полівимірності, насамперед часовій та просторовій. За визначенням Є. Мелетинського, рай у християнському трактуванні є місцем вічного блаженства, у старозавітньому контексті йдеться про втрачений рай, сад-Едем, натомість у «Новому Завіті» про рай сказано метафорично (наприклад, притча про весілля, Матф. 25:21) [6: 453–454]. У пророчій книзі «Об’явлення» відкривається перспектива неба перед кожною людиною, яка приймає вірою Божі обіцянки, отже, маємо справу з образом Небесного Єрусалима, як втілення оновленого місця блаженства, раю.
