Кожен неординарний автор, знакова письменницька постать – це перш за все особистість, висока духовність якої насичує відчуттям непроминальності людського життя, співпричетності кожної людини до розуміння, відповідальності та творення світу. Це тексти – прості й водночас складні, які промовляють до кожного реципієнта – немов прихованим універсальним змістом приєднують його до традиційного, осмисленого й твореного багатьма поколіннями образу світу як прояву певної моделі світобачення. Це багатство ідей і невичерпність інтерпретацій, які змушують читати й перечитувати добре знані тексти, відшукуючи в них нові пласти значень і ключі до розуміння їхньої органічності та значущості. Все це, зокрема, характеризує творчу спадщину письменника-філософа, письменника-християнина В. Барки, у творчості якого оприявнюється симбіоз дохристиянських, християнсько-філософських морально-етичних поглядів і переконань. Мабуть, це один із секретів геніальної прозорості, простоти думок і образів, закладених у його творах, а водночас і складності, багатошаровості змісту його художніх світів.

Представити власне бачення та розуміння такої авторської картини світу покликане дослідження Мирослави Вовк, у котрому здійснено нову спробу перепрочитання прозової спадщини В. Барки під кутом проблеми фольклоризму та народно-традиційних аспектів, що закодовані, на її думку, в універсальних міфо-символічних поняттях. Спираючись на досить велику кількість публікацій із зазначеної тематики, авторка дослідження змогла запропонувати свій ключ до розуміння та аналізу майстерності художнього тексту.