Роман КИРЧІВ
доктор філологічних наук, професор,
дійсний член НТШ, провідний науковий співробітник Інституту народознавства НАН України
Епізод із ранньої українсько-польської співпраці у фольклористиці
Резюме:
У статті проаналізовано незакінчений рукопис Юзефа Дуніна-Борковського (1809–1843) – письменника, одного з активних діячів польського культурного життя в Галичині. Рукопис праці знайдено серед матеріалів львівського антиквара Юзефа Томасіка у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України. Своє дослідження польський фольклорист почав писати на основі матеріалів про збірники народних пісень Вацлава з Олеська, К. Вуйціцького, Я. Конопки, Жеготи Паулі, що підготували для нього його українські колеги та близькі приятелі І. Вагилевич і Я. Головацький. На думку автора, незавершений рукопис є цікавим документом романтичної фольклористики, однією з небагатьох збережених праць зі спадщини ще досі мало вивченого вченого Ю. Дуніна-Борковського, одним із свідчень його активного зацікавлення українським фольклором, близьких зв’язків і продуктивного співробітництва з українськими культурними діячами. Нижче додано збережену частину тексту статті Ю. Дуніна-Борковського в українському перекладі.
Ключові слова: рукопис, народні пісні, фольклористика, збірники, співпраця.
Анонс:
Узбірці матеріалів відомого львівського антиквара кінця XIX – початку XX ст. Юзефа Томасіка, що зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України, мою увагу привернув рукопис, озаглавлений «Wzmianka o zbiorach pieśni ludu, mianowicie o pieśniach ludu ruskiego w Galicyi, wydanych przez Żegotę Paulego» (Lwów, 1839–1840, tomów 2) [11]. Рукопис незакінчений, його автор не значиться.
У цій же справі зберігається низка рукописних матеріалів польською мовою, в яких упізнається характерний почерк українських культурних діячів із гуртка «Руська Трійця» І. Вагилевича і Я. Головацького. Це аналітичні розробки, що стосуються українського матеріалу збірника польських і українських галицьких пісень Вацлава з Олеська (Pieśni polskie i ruskie ludu galicyjskiego. – Lwów, 1833) і, головним чином, першого і другого томів збірника українських пісень Жеготи Паулі (Pieśni ludu ruskiego w Galicyi. – Lwów, 1839. – Т. 1; 1840. – Т. 2).
Ознайомлення з матеріалами цієї справи переконує, що нотатки І. Вагилевича та Я. Головацького прямо стосуються змісту незакінченого рукопису статті, що автор тієї статті великою мірою скористався ними, зокрема цілком оперся на їхні дані у своїх судженнях і висновках щодо публікацій українських пісень у збірниках Вацлава з Олеська і Ж. Паулі. І більше того: з аналізу рукописів можна зробити висновок, що робота над статтею і нотатками була взаємопозв’язаною, об’єднаною спільним задумом і метою.
