Від часу переселення українців на Кубань пройшло більше двохсот років, упродовж яких змінювалися покоління, відбувалися різні за історичною вагою події та, відповідно, трансформувалася культурна традиція. Нас зацікавив факт збереження серед українців Кубані предківських звичаїв, зокрема весільної традиції, яка увібрала в себе багатовікові морально-естетичні ідеали народу. Незважаючи на те, що на кубанській землі змінилось уже п’яте-шосте покоління українців, там і донині жваво побутують українські традиції, лунають народні пісні.

Весільні пісні – обов’язкова частина весільного обряду – виконували сакральну функцію. Весілля Кубані на сучасному етапі поступово починає її втрачати, при цьому нівелюється важлива складова весільних обрядів – пісні. Сучасна молодь бажає святкувати весілля за новими традиціями, які виникли внаслідок втручання радянської влади в життя людей. Проте обрядові пісні не зникли, їх не забули, вони досі зберігаються в пам’яті народу. У 1994–1996 рр. працівники Донецького центру української культури і літератури здійснили чотири наукові експедиції до Краснодарського краю, де зібрали велику кількість зразків весільних пісень. Зібрані матеріали підтвердили, що, незважаючи на інтенсивну русифікацію краю, традиційний український фольклор зберігся там і донині, він передається від покоління до покоління, а українські переселенці розуміють, яке багатство їм зберегли їхні предки.