Олена ІВАНОВСЬКА
доктор філологічних наук, професор
завідувач кафедри фольклористики Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Творчий акт індивіда у фольклорі
Резюме:
У статті йдеться про духовно-творчий акт або художню дію, що є однією з одиниць аналізу суб’єктності фольклору. Цей акт становить особливий тип активності, який тісно пов’язаний із переживаннями, уявою та фантазією і відображає психічний ярус індивіда, що перебуває під впливом соціуму. Це дає привід говорити про визначальну роль суб’єктності індивіда у творенні фольклорного образу. Складовими побудови творчого задуму є перехідні форми чуттєвого та раціонального, свідомого й несвідомого: встановлення загальної ідейної спрямованості образу і кінець імпровізації свідчать про виникнення продуманого цілеспрямованого підбору необхідних рис образу. Тому в основу суб’єктності індивіда у творчій діяльності покладено процес творення образів. До основних психологічних характеристик побудови образу, на думку автора, належить трансформація в ньому особистісного смислу. Смисл є постійним елементом внутрішньої структури образу, образ є носієм смислу.
Ключові слова: індивідуальна творчість, творчий акт, художній образ, фольклор, метафоризація, смисл, трансформація.
Анонс:
Значущою одиницею аналізу суб’єктності (креативної потуги) фольклору є особистісний духовно-творчий акт, що називається художньою дією. Це особливий тип активності, тісно пов’язаний із переживаннями, уявою, фантазією, що становить певний психічний ярус індивіда, на якому, однак, позначаються впливи соціуму. У такому розумінні можна говорити про визначальну роль суб’єктності індивіда у творенні фольклорного образу. При цьому в поле уваги потрапляють такі поняття: індивідуальна творчість, творчий акт, художній образ, фольклорний образ, метафоризація у фольклорі.
П. Богатирьов зазначав, що в більшості досліджень слов’янського фольклору зауважується про те, що між усною творчістю і літературою принципової відмінності немає, бо в їхній основі – продукти індивідуальної творчості. Ця теза породжена впливом наївного реалізму, нібито якщо колективна творчість не представлена наочно, вона є сумою індивідуальних продуктів творців-ініціаторів [2: 337]. У цьому ж річищі В. Міллер вважав колективну творчість мас великою фікцією, бо людський досвід ніколи не спостерігав такої творчості. Таким чином, прибічники індивідуального характеру фольклору схильні вважати авторство фольклорних творів анонімним, але не колективним. Відсутність імені автора пояснюється давністю пісні або обряду, а не колективним характером творчого акту. Проте не слід забувати, що «людський індивідуум як жива єдність зібраний із суто універсальних складових, він цілком і вповні колективний і тому не перебуває в жодній протилежності до колективного»
