Тетяна БЕЦЕНКО
доктор філологічних наук,
доцент кафедри української мови Інституту філології Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка
Cемантико-синтаксичний паралелізм як макроструктура стилістичної текстово-образної універсалії в народних думах
Резюме:
Семантико-синтаксичний паралелізм – універсальний художньо-образний засіб мовно-поетичної організації фольклорно-пісенних творів, зокрема текстів дум, який кваліфіковано як текстово-образну універсалію, що зумовлено власне природою стилістичної макроструктури, регулятивністю моделі, змістовою виразністю. У статті розглянуто погляди на сутність семантико-синтаксичного паралелізму як стилістичної фігури і з’ясовано специфіку аналізованих структур та їхню роль у побудові текстів дум. Дослідниця стверджує, що фігура семантико-синтаксичного паралелізму як народнопоетичний засіб характеризується багатогранністю вияву змістово-образної системи, що значною мірою динамізує, естетизує загальний план оповіді, всією своєю організацією проектується на внутрішній світ людини і на породження емоцій.
Ключові слова: семантико-синтаксичний паралелізм, текстово-образна універсалія, макроструктура, думовий епос.
Анонс:
Поняття семантико-синтаксичного паралелізму
Типовим явищем у мовній організації дум є функціонування конструкцій семантико-синтаксичного паралелізму, адже «за частотою вживання в народній ліриці паралелізм поступається лише епітетові» [4: 83]. Проте треба погодитися із зауваженням, яке висловлив свого часу Р. Якобсон і є певною мірою актуальним сьогодні, що в дослідженнях, присвячених зазначеній проблематиці, «все ще, як правило, недооцінюють або не беруть до уваги ті функції, які виконує паралелізм у смисловій і формальній структурі усного епосу і лірики» [25: 106].
Загалом же паралелізм у фольклорних текстах привертав увагу багатьох авторів, його функції в народних ліричних піснях досліджували Ф. Буслаєв (1941), В. Жирмунський (1964), Л. Астаф’єва (1981), П. Богатирьов (1973), О. Артеменко (1977), О. Хроленко (1978), С. Єрмоленко (1987), О. Веселовський (1940) у частівках – А. Кулагіна, у билинах – Н. Макарова, Є. Калашникова, у думах – О. Веселовський (1989), М. Плісецький (1972).
