І.
Порівняльне вивчення літературних творів оприявнює між іншим той цікавий факт, що всі більш-менш значні сюжети не творяться штучним способом і не появляються на світ у цілком готовому вигляді, у тій формі, з якою ми їх знаходимо у пізніших художніх творах. Виявляється, що найскладніші сюжети зароджуються спочатку як прості згадки фактичного характеру, відтак ростуть, ускладнюються, видозмінюються і таким чином стоять у тісному зв’язку з цілим рядом своїх прародичів. Окремі складні сюжети у наш час досліджені досить повно, як, скажімо, легенди про Фауста, Вічного Жида, Дон Жуана, Ленору, але вивчення інших перебуває у зародковому стані й не може не привертати наукової допитливості.

До останніх належить, поруч із багатьма іншими, і легенда про амазонок, яка користується від найдавніших часів досить широкою популярністю. У цьому нарисі я хотів би накреслити лиш у найбільш загальних рисах процес зародження, поступового росту, ускладнення і видозміни цієї легенди у міжнародній європейській традиції, не маючи на меті ні вичерпати матеріал, ні обґрунтувати свою думку повним набором доказів.

Переказ про амазонок, виявляєтся, має досить давнє походження. Це ім’я зустрічається вже в «Іліаді». Амазонки називаються тут «мужеподібними»: саме у тому місці, де Пріам, згадуючи юність та свої походи у Фрігію, каже («Іліада», ІІІ, 189):

Був же тоді поміж ними і я як їхній союзник
В день той, коли амазонки з’явилися мужоподібні2,

а також в іншому місці, де йде мова про подвиги юного Беллерофонта («Іліада», VІ, 186):

Третє: в бою подолав амазонок він мужоподібних.

Така перша, найдавніша згадка про цю легенду у Гомера.

Те, про що «Іліада» лише згадує чи на що в ній лише натякається, набуває свого дальшого розвитку в епічних поетів гомерівської школи і в ранніх грецьких істориків, так званих логографів, попередників Геродота. Амазонки, за їх розповідями, вступають у зіткнення із самими афінянами, і їхня боротьба обставляється романтичними подробицями. Існувала ціла епічна поема під назвою «Аттіда», де роповідалося про облогу міста Афіни амазонками та про захист міста Тезеєм. Численні відтворення подробиць цієї епічної боротьби художниками і скульпторами на вазах, барельєфах, у формі статуй сприяли збереженню і подальшій передачі цієї давньої легенди, що належить до перших часів існування Афін. При цьому, як у письменників, так і на пам’ятниках мистецтва амазонки постають у рядах героїв, з котрими вони раніше боролися: боротьба закінчується любовними стосунками. Так, амазонки допомагають Беллерофонту у його боротьбі з чудовиськом Химерою; Ахілл закохується в умираючу на його руках амазонку Петезілею; амазонка Антіона закохується у Тезея, через кохання до нього вона зраджує свою батьківщину і йде за героєм в Афіни. На вазах до нашого часу збереглося зображення шлюбу Тезея з Антіоною.