Будівельна обрядовість українців як складова духовної культури народу вже віддавна викликала живе зацікавлення вчених-етнологів. Очевидними є її зв’язок зі світоглядними уявленнями та віруваннями, важливість у дослідженні низки явищ матеріальної культури, у вирішенні етноґенетичних і культуроґенетичних проблем. Водночас кількість присвячених цій тематиці публікацій порівняно з календарним чи сімейним сегментами доволі скромна.
Монографія Р. Сілецького увінчала більш ніж двадцятилітні наукові пошуки автора, адже опрацьовувати окремі питання, пов’язані з будівельною обрядовістю українців, він розпочав ще у другій половині 80-х років. Не дивно, відтак, що лише перелік населених пунктів, польовий матеріал із яких залучено до тексту роботи, склав 286 позицій. На цьому варто наголосити особливо, адже таке широке залучення нового для дослідників фактажу вже саме собою викликає повагу до видання і зумовлює його наукову новизну.