Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.01.07 – фольклористика. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2011.
Дисертацію присвячено дослідженню традиції та динаміки українського усного героїчного епосу як стадіальної, циклічної та парадигматичної системи. На матеріалі епічної та ліро-епічної традиції (казок, переказів, билин, дум, історичних, козацьких, рекрутських пісень тощо) реструктуровано стадії розвитку та з’ясовано сутнісні ознаки національного героїчного епосу й доведено, що усний епос кожної наступної стадії виникав як заперечення попередньої. Уперше в українській фольклористиці укладено сюжетно-мотивний і структурно-семантичний покажчики дум раннього козацького періоду, виокремлено інваріантні мотиви, що мають сюжетотворчий потенціал, доведено, що модель козацького епосу становить сталу «біографічну» схему. Досліджено парадигматичну природу й динаміку концепту героїчного, з’ясовано онтологічну сутність та продемонстровано історичну динаміку психології епічного героя, осмислено й конкретизовано питання героїчної смерті, героїчного вчинку, схарактеризовано символіку тіла та виокремлено основні віхи «біографії» епічного героя.