У сучасних фольклористиці й етнографії подекуди побутує ще хибне уявлення про повноту обстеження Карпатського регіону, зокрема, стосовно демонологічних уявлень та вірувань. Цьому сприяли фундаментальні дослідження І. Вагилевича, В. Шухевича, В. Гнатюка, А. Онищука, Я. Фальковського та низки інших дослідників. Водночас очевидним є те, що демонологічні відомості з певного мікроареалу, як-от село чи група сіл, зберігаючи загальні регіональні особливості, позначені й своєрідним локальним колоритом, який виявляється у назвах персонажів, у мовленні оповідача, в його інтерпретації тих чи інших сюжетно-смислових елементів тексту, не кажучи вже про унікальні уявлення та вірування, які виникли суто на місцевому ґрунті або ж деінде на сьогодні вже втрачені.

У пропонованій добірці наведено демонологічні розповіді, бувальщини та оповідки з бойківських і підгірських сіл Старосамбірського району Львівської області. Загалом демонологічна палітра Старосамбірщини доволі розмаїта. Найбільш популярним демонологічним персонажем тут є так званий годованець¹, або ж Федьо. Крім як про нього, часто розповідають про упирів, ворожиль, чарівниць, громівниць та інших «мудрих» людей, чиї надприродні властивості подекуди зумовлені від народження, а подекуди набуті свідомо. Побутують тут і безперсонажні демонологічні тексти, як-от про цвіт папороті, «варівкі», «спімстливі» свята тощо.

Сюжети окремих зафіксованих на Старосамбірщині текстів мають мандрівний характер. До таких належать легенда про заснування світу, оповідки про Холеру, про дівчину і чорта, про фірмана і майстра та інші. Частина текстів, наприклад, про велетів, про «вінклюз», – є типово карпатськими; інші – про відвідини померлими своїх живих родичів, про блуд, про неохрещених дітей тощо – практично тотожні загальноукраїнським. Зафіксовано на Старосамбірщині (від двох респондентів з різних сіл) й оригінальні розповіді про лісового духа на ім’я Яйо.

За рідкісними винятками, майже всі персонажі старосамбірської демонології походять із людей: чи це живі люди, котрих наділяють надзвичайними властивостями, чи це люди померлі (як правило, дочасно) або ж їх душі. Це доводить, що демонологію не можна сприймати як безпредметний витвір людської фантазії, – вона тісно пов’язана з реальним світом.