Ігор ГУНЧИК
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка, заступник головного редактора журналу «Міфологія і фольклор»
Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України
Резюме:
У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні матеріали із Західного Полісся, які засвідчують існування в магічно-сакральній традиції та жанровій свідомості місцевих носіїв фольклору звичаю використовувати на означення окремих оказіонально-обрядових творів, окрім загальновідомих термінів “замовляння”, “заговор”, “примовка”, назви “молитва”. Так, у Північно-Західній Україні зазвичай називали фольклорні магічно-сакральні тексти із центральним божественним персонажем, що виконував головну роль у допомозі чи зціленні адресата. Кожна народна молитва відповідного функціонального різновиду належала до однієї з чотирьох тематичних груп оказіонально-обрядового фольклору: індивідуально-побутової, лікувально-зцілювальної, рідше – промислово-господарської та соціально-громадської.
Ключові слова: молитва, магічно-сакральний текст, функціональний різновид, оказіонально-обрядовий фольклор, тематична група.
Анонс:
У 1988 р. в Інституті слов’янознавства і балканістики Академії наук СРСР у Москві за редакцією академіка М. Толстого було видано тези і попередні матеріали до симпозіуму “Етнолінгвістика тексту. Семіотика малих форм фольклору”, проведення якого мало значний резонанс у тогочасних наукових колах. Серед матеріалів першої частини цього збірника опубліковано невелику за обсягом російськомовну статтю білоруського вченого з Мінська Ф. Климчука під назвою “Западнополесские“руськие”молитвы” [5], яка має безпосереднє відношення до дослідження українських народних молитов.
Більшу частину публікації Ф. Климчука, обсяг якої – дві з третиною сторінки, займають три повні тексти молитов “по-руську” і початковий фрагмент четвертого білоруськомовного зразка в записах самого автора з доданою паспортизацією фольклорно-діалектологічних матеріалів, а також свідчення трьох старших мешканок регіону про знання “Отче нашу” та інших молитовних творів, мовою яких були місцеві західнополіські говірки.
