Як один із рецензентів рукопису я підтримав видання цієї праці, тепер хочу звернути на неї увагу широкого кола читачів і висловити при цій нагоді ще деякі спостереження.
Яків Новицький (1847–1925) – одна зі знакових постатей тієї української науки, яка в умовах українофобських режимів наполегливо боролася за своє місце під сонцем і за Правду про свою Батьківщину. Напрацювання цього вченого в різних ділянках українознавства настільки значні, що їх не можна було не помітити. Тому в науковій, науково-популярній літературі, довідкових, енциклопедичних і бібліографічних виданнях із останніх десятиліть XIX й до нашого часу бачимо чимало публікацій, які більшою чи меншою мірою апелювали до наукового доробку Я. Новицького. До речі, докладну бібліографію цих позицій подано в розділі “Статті та дослідження про Я. П. Новицького” додатків до рецензованої праці (С. 346–363).
Однак цілісного монографічного окреслення образу цього вченого ми не мали. Тому вже з цього погляду монографія Л. Іваннікової є новаторським явищем.