Монографію присвячено семіотиці тілесності в українській обрядовій традиції – символіці руху, частин тіла, статі та ритуальної андрогінії, одяговим і кулінарним кодам та ін. У праці показано, як через символічне обігрування у ритуалі тілесних «тем» (зокрема нерухомості, глухоти, німоти, сліпоти, безстатевості тощо) здійснювався перехід особи до іншого соціального статусу. Увагу автора зосереджено навколо засадничих переходових сюжетів традиційної культури (народження, весілля, смерті та похорону) і головних персонажів таких ритуалів, як: народженець і його батьки, наречена / наречений, покійниця / покійник. Окремий напрямок аналізу у книзі становить ґенеза анімістичних уявлень у віруваннях селян, зокрема малодосліджені гендерні аспекти.