У статті, яка ґрунтується на апокрифічних джерелах і власних фольклорних записах автора, досліджено трансформацію біблійних образів, мотивів, символів в українському фольклорі: у колядках, щедрівках, псальмах, легендах, а також походження численних звичаїв та вірувань. Народні легенди та перекази про Єрусалим, пісенний фольклор, вважає дослідниця, хоч і належать до новотворів, що виникли під впливом літературно-писемних пам’яток, проте не виходять за рамки уснопоетичної традиції. Вони використовують у своїй поетиці художні засоби, мотиви, образи дохристиянського фольклору, міфології, переосмислені та перероблені під впливом нової релігійної традиції, згідно з її новими канонами. Це одна нерозривна і нероздільна світоглядно-поетична система, яка існує і розвивається за єдиними, закладеними в ній самій, принципами та законами творення.
Ключові слова: Єрусалим, апокриф, колядка, щедрівка, псальма.

Анонс:

Після прийняття в Україні християнства з Візантії та Греції через Болгарію прийшли до нас твори релігійного мистецтва, церковні богослужбові книги, повчальна література. Разом із Святим Письмом “примандрували” так звані апокрифічні Євангелії, де, крім канонічних текстів, містилося ще багато легенд, які доповнювали зміст Біблії. Це були перекази про сотворіння світу і людини, про життя царя Давида і Соломона, про ходіння по світу Ісуса Христа, Богородиці, апостолів, про святі города й інші богочудесні місця та речі, а також різні апокрифічні молитви та чудотворні листи.
Українські переписувачі Святого Письма залюбки перекладали твори, які користувалися великою популярністю серед монахів і книжників, а з часом були засвоєні усною народною традицією. Тому більшість цих творів записано живою народною мовою і відбивають духовний рівень українського суспільства XVII–XIX ст.

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"