У корпусі Франкових фольклористичних студій із питань жанрознавства досить вагоме місце посідають казкознавчі праці. Попри те, що учений не залишив об’ємної теоретичної розвідки про казку, його розмисли над цією генологічною одиницею є вельми продуктивними. Ідеї дослідника, висловлені щодо проблем жанру (дефініція, класифікація, функціонування тощо) у багатьох моментах не втратили актуальності, а, навпаки, вказують на ті перспективні аспекти, які, попри очевидну потребу, досі не знайшли належного висвітлення в українському (та й не тільки) казкознавстві. І. Франко пройшов довгий шлях до глибокого зрозуміння внутрішньої природи народної казки – через докладне студіювання багатої фольклористичної літератури, скрупульозне текстологічне опрацювання великої кількості збірників матеріалів, систематичне записування текстів “з уст народу”, а також через гармонійне вплетення казкових елементів у структуру художніх творів.