Культура кожного народу заховує в собі чимало таємниць, які пізнати представникові іншого культурного контексту зазвичай нелегко. А вивчати реалії віддаленої народної культури із іншими релігійними та духовними орієнтирами, скажімо, індусів, китайців, японців, мусульманських народів чи американського континенту, для слов’янина вкрай складне завдання.

Дослідження кримськотатарських культурних цінностей розпочалося у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., коли набрала розмаху наукова діяльність викладачів і випускників Лазаревського інституту східних мов у Москві. Однією з найбільш ґрунтовних до сьогодні є стаття Агатангела Кримського «Кримськотатарська література», яку він підготував спеціально для «Енциклопедії Брокгауза і Єфрона». Надалі у радянський час, особливо після Другої світової війни, культура кримських татар стала не надто популярною темою, про яку радше потрібно було мовчати.

Тому, хоч монографія О. Гуменюк про жанр кримськотатарської пісенності на тлі сучасних постмодерних досліджень про знакові культурні артефакти різних часів і народів та різноманітних інших тем, які зараз модно опрацьовувати, попервах сприймається як така собі дивовижа, у якій навряд чи знайдеш щось несподіване, неймовірне, особливе, однак всі, кому потрапить до рук ця книжка, швидко усвідомлять її актуальність. По-перше, це чи не перша україномовна книга останніх десятиліть, присвячена етнокультурі кримських татар, народу, який всупереч різним політичним репресіям і заборонам (зокрема депортації у сорокових роках минулого століття), зберіг свою ідентичність. По-друге, це чи не перше дослідження яскравого фольклорного явища кримськотатарської культури у такому скрупульозному монографічному висвітленні. По-третє, у цій невеликій за обсягом книзі маємо цікаву спробу поєднати фольклористичний, літературознавчий та музикознавчий аналітичний інструментарій для інтерпретації народнопоетичних текстів (як правило, у фольклористичній літературі здебільшого спостерігаємо або тематико-мікропоетичний аналіз із акцентом на поетиці мотивів та специфіці художньої структури, або суто музикознавчий аспект вивчення фольклору).