Людські бажання і прагнення є одним із найяскравіших проявів людської природи, єства людини. Над цими питаннями століттями розважали філософи, які зауважили їх парадоксальність, адже недарма побутує вислів: “Бійся своїх бажань, бо вони можуть здійснитися”. Тому у східній філософії людина має очистити свій розум і тіло від бажань, адже звільнення від бажань, під таким поглядом, є звільненням від страждань. У наш,зорієнтований на матеріальні блага час людські потяги та мрії в різний спосіб експлуатують, приміром, інформаційний простір повниться порадами: “як стати багатим”, “як стати успішним”, “як стати здоровим” і навіть “як стати розумним”, як набути що-небудь, не докладаючи особливих зусиль, тощо.
Зрозуміло, що пріоритети цінностей і, відповідно, прагнень до них значною мірою залежать від розвитку самого суспільства, його принципів і уявлень про їх задоволення. Які ж цінності та наміри їхньої реалізації існували у традиційному селянському суспільстві? Ці питання ми розглянули на прикладі народної казки, яка є суто антропоцентричною, і в поетичній формі відображає реалізацію основних бажань і мрій людини. Давні міфологічні підвалини казки, її героєцентризм, схематизм, повторюваність сюжетів, образів, стереотипів, моралізаторське спрямування та ін. дають підстави виокремити і з’ясувати коло основних загальнолюдських інтенцій, адже в казці відбився величезний колективний досвід, етичні погляди суспільства, що формувалися віками.