У статті проаналізовано демонологічні вірування й оповіді про нечисту силу та відьомство, що побутують на Вінниччині. Польові дослідження виявили специфічне означення чарівництва, характерне для даного мікроареалу – “моші” та “фабулництво”. У матеріалах дослідження також подано зразки замовлянь і ритуальних дій, пов’язаних із превентивними заходами від чарівництва, які за символікою споріднені з образом богині плодючості, небесного молока-дощу. Попри певну секуляризацію та дифузію архаїчних елементів народного світогляду і міфологічних текстів, вони продовжують зберігати актуальність для носіїв української традиційної культури. Демонологічні вірування певного мікроареалу зберігають особливі ознаки локального колориту, інтерпретації окремих надприродних явищ, топонімів, специфічну лексику. Результати дослідження ґрунтуються на польових записах автора. Деякі матеріали надруковано вперше.
Ключові слова: архетип, міфологія, демонологія, відьма, символ.

Анонс:

Архетипні образи та символи мають універсальний характер і потужний психологічний резонанс, слугують імпульсом до численних інтерпретацій у культурному просторі людства. Одним із найцікавіших і найдавніших є архетипний образ відьми, що глибоко закорінений у колективну пам’ять народів. Підкріплений і проілюстрований розмаїттям фольклорного та етнографічного матеріалу, цей образ-символ відзначається неабиякою гнучкістю та здатністю до “життя” у людській пам’яті. Серед численних досліджень у царині народної демонології зацікавлення явищем відьомства виявили у своїх студіях П. Єфименко, А. Свидницький, І. Нечуй-Левицький, В. Милорадович, В. Гнатюк, І. Огієнко та ін. Попри значний доробок дослідників українського демонологічного світу, студії над образом жінки-чарівниці надалі залишаються актуальними та викликають неабиякий інтерес до надбання народнопоетичної скарбниці.

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"