Статтю присвячено вивченню міфологічного простору книги сучасного українського письменника і сценариста Олександра Денисенка “Душа ріки”. Основну увагу зосереджено на аналізі концептуальної основи міфопоетичного світу як цілісної художньої системи. На думку дослідниці, майстерно вплітаючи у свій текст сюжети й образи слов’янських язичницьких вірувань, О. Денисенко стає деміургом власної міфології, творцем чарівної казки, де тісно переплітається буденне та сакральне. Письменник поєднує минуле і сучасне українського села, апелюючи до етнорелігійних кодів, а отже, витворює власну концепцію міфу як способу сучасного мислення.
Ключові слова: міф, архетип, традиція, фольклор, звичай.

Анонс:

Українська проза кінця ХХ – початку ХХІ ст. відзначається міфологічною спрямованістю художнього мислення. У творчості більшості сучасних прозаїків відбувається “усвідомлення міфу як альтернативної реальності” (М. Моклиця), в якій можлива не лише актуалізація та авторська інтерпретація давніх міфів, але й відмежування від реального життя з метою створення цілісної концепції у сприйнятті світу. В умовах, коли увесь посттоталітарний простір загострено переживає відчуття “вичерпаності”, “кінця історії”, звернення до міфу як надчасової структури дає змогу митцеві відмежуватися від дегуманізованого суспільства чи викрити його вади шляхом переосмислення міфологічного матеріалу й авторського міфотворення.
Актуальність дослідження ґрунтується на яскравому вияві міфологізму у творчості О. Денисенка як одного з найоригінальніших представників генерації “вісімдесятників”. Синтезування язичницького та християнського мислення нерозривно переплетені в моделях світобудови і складають специфіку авторської естетичної системи, стрижневу основу якої становить міфологічна парадигма. Мета наукової студії – виявити та охарактеризувати концептуальні основи міфопоетичного світу прози О. Денисенка як цілісної художньої системи.

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"