Українські народні молитви як один із жанрів магічно-сакрального фольклору належать до творів, які активно побутують до теперішнього часу у численних варіантах в усній традиції багатьох етнографічних регіонів України. Серед них одними з найвідоміших є тексти, що належать до функціонального різновиду “на сон”, які за своєю сферою поширення стосуються індивідуально-побутової тематичної групи.
Українці здавна вважали, що під час сну людина є беззахисною та вразливою, і зловмисники можуть завдати їй шкоди, скориставшись її слабкістю. Небезпека стосувалася не тільки тіла, а й насамперед людської душі, яку не сховати за товстими стінами помешкання, де ночуєш. У зв’язку з цим ще в давнину з’явилися щоденні індивідуальні обряди або, за М. Грушевським, обряди індивідуального вжитку, основним призначенням яких було оберегти від небезпеки тіло та душу людини, яка спить. Найважливішим моментом цих обрядових дій було використання спеціальних усних молитовних творів-оберегів.