Євген ЛУНЬО
кандидат філологічних наук,
науковий співробітник відділу фольклористики Інституту народознавства Національної академії наук України
Козацькі пісні з Надсяння: питання генези і динаміки розвитку
Резюме:
Автор розглядає два етапи проникнення на Надсяння козацьких пісень: давніший – у ХVІІ – середина ХІХ ст., і новіший – кінець ХІХ – ХХ ст. Перший – традиційний, через безпосередні контакти широких народних мас. Другий – через більш організовані форми передачі: як репертуар просвітянських хорів, через музичні товариства, пресу.
Анонс:
Є певні підстави вважати, що окремі козацькі пісні проникли на Надсяння і стали тут набирати популярності незабаром після їх виникнення на Надніпрянщинні – головному осередку козацтва як соціального явища.
Незважаючи на те, що досліджуваний регіон є одним із найбільш віддалених на Захід кутком України, тут, як і в цілому по Галичині, вже віддавна поширені у народі відомості про козаччину, росла слава про вольницю й героїчні чини. Вже у передмові до «Русалки Дністрової» І. Вагилевич відзначив, що раніше «із Запорожжя лицарських дій гомін високими курганами зашибався по всій Русі»1.
Ще конкретніше, – як довідуємося із дослідження Р. Кирчіва2, – говорив про це інший діяч «Руської трійці» – Я. Головацький, слушно пояснюючи факт поширення у Галичині, а отже і на Надсянні, історичних і козацьких пісень тим, що слава про подвиги запорожців розійшлася по всій Україні і що мешканці її західного краю були активними учасниками («суділателями») подій цієї епохи. Особливо важливою з цього погляду Я. Головацький вважав Хмельниччину: «Тоді наш мир наочним свідком був славних битв під Зборовим, Збаражем, осади Львова. Тоді козацька воля розіллялася, як широкий Дунай, на всю Червенську Русь. Тоді-то зв’язалося стільки любовних союзів із козаками – тогдашні-то майже всі битові козацькі думи»3.
Це коротке, всього біля трьох місяців, перебування війська Хмельницького на Надсянні справило велике враження і залишило глибокий слід у пам’яті місцевої людності. Мемуарист І. Кривуцький, родом із Аксманич біля Перемишля (тепер Польща) згадує, що ще всередині минулого століття у них так і казали старі люди: «ще за козацьких часів»4. Козацький бойовий похід Надсянським краєм породив тут чимало топонімічних переказів. У цього ж автора читаємо: «За давніми переказами, які в нас передавали від покоління до покоління, у Перемишлі була остання гора, на якій за козацьких часів стояла сторожова вежа з бочкою зі смолою. Друга вежа була в селі Сільця – близько 20 км. на південь від Перемишля»5.
Із «Історії України-Руси» М. Грушевського довідуємося, що значна частина Надсяння була театром військових дій козацьких загонів Хмельницького під час походу 1648, а пізніше і 1655 років6. Отже, чисельна маса населення досліджуваного регіону мала безпосередні контакти з козаками, що свою чергою не могло не позначитися на уснопоетичному взаємовпливі.
Перша сторінка публікації в журналі (PDF):
