У статті зроблено морфологічний аналіз фольклорних текстів соціально-побутової тематики, які були записані влітку 2012 р. у Рогатинському районі Івано-Франківської області. Виділено найбільш розгалужені варіативні парадигми, і на їх основі зроблено спробу класифікації текстових моделей (структурних конфігурацій), логічна будова яких повторюється у часі та просторі. Простежено особливості трансмісійних змін у поетиці необрядових фольклорних текстів нового часу. На основі зіставлення з варіантами українських соціально-побутових пісень (козацьких, рекрутських, жовнірських, солдатських) XIX–XXI ст. виявлено семантичні та композиційні універсалії (на рівні повторюваних мотифем і мотивів та на рівні типових структур).
Ключові слова: українські соціально-побутові пісні, історична поетика, варіант, мотифема, мотив, композиція, пісенний блок, фольклорна трансмісія.

Анонс:

Фіксація фольклору у польових умовах українського села на початку нового тисячоліття активізувалася, хоч така діяльність, на жаль, є недостатньою з боку фольклористичних практик. І причин цьому багато: від об’єктивно-економічних до науково-прагматичних. Не вдаючись у деталі цієї проблеми, зауважимо, що результати кожної сучасної експедиції повинні бути не тільки зафіксовані, але й належними чином проаналізовані під кутом зору семантичних, функціональних, аксіологічних, когнітивних аспектів існування фольклорного тексту в культурному просторі, динаміка якого є очевидною. І тут слушною нам видається думка С. Неклюдова про те, що “аналіз сучасного стану фольклору дозволяє до певної міри оцінити вектори його попереднього розвитку, а за допомогою виявлених кореляцій і закономірностей, які було отримано у процесі порівняльних досліджень, доповнити їх реконструкції” [21, с. 30].

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"