Статтю присвячено дослідженню українських варіантів “Самарянки” – народної пісні про зустріч грішниці з Богом, яка популярна в багатьох народів. Розглянуто історію дослідження твору, закцентовано увагу на особливостях його функціонування й інтерпретації в усній традиції, виявлено специфіку побутування цієї пісні на теренах сучасної Львівщини. На думку авторки, “Самарянка” як “чиста форма” народного буття мало надається до раціональних окреслень. Однак із уваги до цього яскравого феномена народної творчості, завдяки дослідницьким зусиллям укладається цікавий сюжет, який вимагає продовження, бо триває жива історія самого твору. У праці також подано записи текстів, які досі ніде не надруковано.
Ключові слова: сюжет, варіант, мотив, функціонування, інтерпретація.

Анонс:

До матеріалів М. Костомарова із Західної Волині, які було зібрано 1844 р. [20], потрапив варіант популярного в багатьох слов’янських народів пісенного твору, який невдозі привернув увагу дослідників фольклору. Він став предметом обговорення й дискусій як спеціального, так і принагідного характеру, діставши на сторінках наукових видань назву “Самарянка”. Є підстави припустити, що запис М. Костомарова “Ишовъ божокъ дорогою…” [20, c. 237–238] найдавніший з-поміж відомих записів цього твору не лише на українській, але й східнослов’янській території. Попри те, склалася традиція ставити на перше місце варіант Петра Киреєвського “Стихъ о блудницh”, опублікований у Москві в 1848 р. [23, c. 223], хоча насправді це була хіба що перша публікація української пісні, зафіксованої в російському середовищі, що зумовило помітні зміни в тексті.

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"