У статті проаналізовано “мову” кольору у слов’янських обрядових текстах весілля, виявлено синтагматичні та парадигматичні зв’язки колірних символів (білого, чорного, червоного, жовтого, зеленого, синього, сірого). У результаті історико-генетичного і функціонально-семантичного дослідження колірного коду обрядів весілля і слов’янських народних уявлень, пов’язаних зі зміною соціального та сімейного статусу молодих, зроблено висновок, що за допомогою елементів колірного коду змодельовано фази переходу нареченої та нареченого в новий стан, символічно і магічно “запрограмовано” благополучне життя молодят і їхніх майбутніх дітей, виражено ідеї захисту, компенсації, ліквідації певного дефіциту, передано інформацію про психо-фізичний, соціальний, матеріальний стани учасників весільного обряду, виявлено естетичні та інші оцінки.
Ключові слова: обряд, весілля, колірний код, семантика, символіка.

Анонс:

Белы і чырвоны колеры – гэта вызначальныя чыннікі “мовы” славянскага абрадава-міфалагічнага тэксту вяселля, арганізуючыя фактары міфалагічнай храматычнай камунікацыі, скіраванай на паспяховы пераход маладых у новы стан дзеля стварэння новай сям’і і працягу рода, на пераўтварэнне сямейна-ўзроставага становішча членаў двух родаў, што звязана з пераадоленнем рытуальных меж. Прадметы белага колеру (ручнікі, абрусы, палатно, посуд, пірог і інш.) – адмысловыя ідэальныя рэчы, змешчаныя ў кантэкст касмаганічных міфаў, – абавязковыя атрыбуты вясельных рытуалаўрозных славянскіх народаў. Так, у Польшчы (Сувалшчызна) прадаўгаваты каравай-“карову” накрывалі белай хусткай. Гэты каравай замяшчаў карову, якую нібыта купілі і забілі ў сувязі з вяселлем [22, с. 89]. У Беларусі вясельны стол накрываўся белым палатном, такое ж палатно сцялілі маладым пад ногі.

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"