В особистому архіві Івана Франка у Відділі рукописів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України серед інших неопублікованих досі матеріалів зберігається і збірка апокрифічних молитов. За задумом самого І. Франка, багата збірка апокрифічних молитов і псевдозаклинань разом із додатками до п’ятитомного корпусу «Апокрифів і леґенд з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко» (Львів, 1896–1910) мала ввійти до наступного (шостого) тому цього видання. Свого наміру видати шостий том «Апокрифів і леґенд з українських рукописів», як, до слова, і другу частину п’ятого тому «Леґенди про святих», що мала містити три розділи («Віднайдення святих речей (обретенія)», «Архангельські чуда», «Повістеві та новелістичні теми»), учений не зреалізував через важку недугу, одначе те, що збірка апокрифічних молитов, справді, мала бути багатою, свідчать як тексти, опубліковані на сторінках періодики (див.: «Преданіє про гром Мойсея Громовидця» («Киевская старина», 1892, т. 36, кн. 3, с. 483–484), молитву про 72 імені Бога з Ганкенштейніанського кодексу ХІІ або ХІІІ ст. (Codex slavicus 37 Віденської цісарської бібліотеки), («Zeitschrift des Vereins für Volkskunde» 1904, № 4, с. 408–413)), так і рукописні збірники, густо натикані апокрифічними молитвами, насамперед збірки Якова Казиницького, Іллі Яремецького-Білахевича, Керестурський рукопис Федора Шовґора та інші, які волею долі стали власністю І. Франка і які зараз зберігаються в його особистому архіві у Відділі рукописів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, а також копії апокрифічних молитов, які так само дотепер «заховані» в архіві письменника.

Цікаво, що до складу деяких рукописних збірок, щедро насичених апокрифічними текстами, апокрифічними молитвами, також входили, причім не раз, і індекси «книг правдивих і заказаних» із переліком книг істинних, які «належить читати», і книг фальшивих, які «не належить читати», як, приміром, до колекцій о. Теодора з Дубівця та о. Іллі Яремецького-Білахевича. Обидва індекси І. Франко подав паралельно в першому томі своїх «Апокрифів і леґенд з українських рукописів».

Апокрифічні молитви й замовляння, за спостереженнями І. Франка, потрапляли навіть до Требників, зосібна найдавніших (Стрятинського 1606 р., Львівського 1644 і 1645 рр., Київського (Петра Могили) 1646 р.). У пізніших друкованих виданнях, запримітив І. Франко, аналізуючи Требники різного часу, пропущено вже багато молитов, які були в цих старих Евхологіонах. Натомість духовні особи, укладачі багатьох рукописних збірок ХVІІ–ХVІІІ і навіть ХІХ ст., для задоволення інтересу народу «до ворожби, примовок і т. ін.» щедро декорують свої збірки апокрифічними молитвами, замовляннями, пам’ятками магічної літератури, усілякими «Громниками», «Рождественниками», «Путниками», «Раздаками», «Рафлями». Збірка чародійських молитов і замовлянь, якою в прикарпатських сторонах користувалися священики, зберігалася навіть у Митрополитальній бібліотеці у Львові.