Від часу виходу в 1833 р. першої книги “Запорожской старины” І. Срезневського і впродовж майже півстоліття це видання фігурувало передусім як визначне й авторитетне явище української фольклористики. Його появі передувала велика українознавча, народознавча й, зокрема, фольклористична підготовча робота видавця, членів його гуртка та інших сучасників. “Запорожская старина” виникла в атмосфері романтичного захоплення усною словесністю про запорозьку минувшину й на ґрунті напрацювань і пошуків у цій ділянці тогочасної харківської фольклористики. У цьому виданні, на думку автора, здійснено спробу вписати епічну традицію української усної народної словесності в історичну систему буття українського народу з відповідними цілеспрямованими пошуками, за яких не обійшлося і без певних підправлень, ретушувань, коригувань і дописування текстів. Тому як своєрідне явище і як факт романтичної фольклористики “Запорожская старина” сьогодні потребує належного наукового осмислення.

Ключові слова: історія фольклористики, автор, явище, усна словесність, пісня, дума, контекст.

Анонс:

Відомий дослідник українського літературного романтизму Агапій Шамрай (1896–1952), зважаючи на наукові сумніви й критичні голоси стосовно достовірності та фольклорного автентизму текстів “Запорожской старины” Ізмаїла Срезневського, які пролунали в останні десятиліття ХІХ і тривали у ХX ст., задекларував це видання у своїх студіях як “історико-літературний факт” [35, с. 51–74], продукт харківського гуртка молодих романтиків кінця 20-х – 30-х рр. ХІХ ст. Проведеними дослідженнями підтверджено резонність такої постановки питання. Дійсно, у “піснях” і “думах” “Запорожской старины”, у характері їхнього коментування є чимало від романтичної літературної моди. Та й саме це видання мало чималий уплив на романтичну літературу – і не тільки на українську.

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"