Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО
Сороміцькі голосіння як жанровий різновид української голосильної традиції
Резюме:
У статті проаналізовано особливості побутування українських сороміцьких голосінь у рамках голосильної традиції. У цих фольклорних творах обіграно метафоричні номінативи з еротичною семантикою. Сороміцькі голосіння побутують як анекдоти у контексті розважальних наративів. Психологічною передумовою виникнення таких текстів є жаль із приводу припинення сексуального подружнього життя.
Ключові слова: сороміцькі голосіння, анекдот, мотив, сексуальна семантика.
Анонс:
Виконання голосіння як ритуальної дії зумовлене функціонуванням цього жанру в межах похоронного і поминального ритуалів, які є “сильною позицією” цього жанру в загальнокультурному контексті. Це означає, що саме під час похорону чи поминання померлих можливості жанру виявляються найповніше, у цих ситуаціях він “працює” з максимальною віддачею. Похоронні голосіння належать до архаїчних фольклорних жанрів, які до нашого часу функціонують у всіх регіонах України. Поминальні голосіння до сьогодні збереглися в певних регіонах
України, зокрема й у селах Дубровицького р-ну Рівненської обл. В українській традиційній культурі відомий також ще один ритуальний контекст, коли виконували голосіння. Це обряд проводів рекрута.
