Важливою складовою традиційної культури українського народу є звичаї та обряди, що стосуються найважливіших етапів родинного життя кожної людини: одруження, народження дітей і смерті. Ці звичаї та обряди не лише належать до внутрішнього життя кожної окремо взятої сім’ї, а й показують її величезний зв’язок із родиною, сусідами й усією громадою. Саме тому з покоління в покоління українці приділяли багато уваги дотриманню певних стереотипів у звичаях та обрядах, з якими пов’язували різні норми поведінки, ритуали, вірування, забобони, що створювали особливу атмосферу урочистості, таємничості традицій, поєднання різночасових рівнів світоглядних уявлень, вірувань і знань. Кожен із трьох комплексів традиційної родинної обрядовості українців у різних місцевостях України відрізняються певною специфікою, тобто для них характерні загальноукраїнські риси, регіональні особливості та локальна специфіка1. Саме у зв’язку з тим, що ці ділянки традиційної культури, як і багато інших, характеризуються діалектністю, народознавці багато уваги приділяють дослідженню їхніх регіональних і локальних особливостей.