Під невеликим густим сосновим лісом “старина”, над невеличкою річечкою Радославка розкинулося велике з безліччю вулиць і провулків село Оглядів. Воно потопає в зелені. На місці старих хатинок виростають нові добротні будинки, і вже зрідка де-не-де в зелені садів видніється старенька покрита стріхою, хата.

... Тихо пливе серед зелених берегів, серед хатів вузенька Радославка, шумить гуде сосновий ліс, наповнений гомінким пташиним співом, а он на схід сонця від села на полі, покритий купою зелених дерев, спить цвинтар, серед якого, окутана деревами і таємничістю, стоїть старенька церковця. А там дальше на схід і на південь ліс і ліс. Глянеш на північ – безкраї поля, на захід – велике торф’яне болото Маковиска, а за ним на обрії поля і гаї, сусідні села. Гарно тут.

Сиджу над Радославкою і дивлюсь на її швидкоплинну воду і думкою поринаю у давноминулі роки, що сплили, як та вода в тій річечці.