Пропонована монографія є першою в сучасній науці спробою докорінного критичного перегляду дотеперішніх основних поглядів дослідників на походження імен давньоруських і спільнослов’янських язичницьких божеств з оглядом при цьому також дотеперішніх спроб трактування сутності релігійно-міфологічних функцій цих божеств. Використовуючи відповідну аргументацію, автор пропонує теорію, згідно з якою всі без винятку давньоруські та спільнослов’янські язичницькі божества разом із своїми іменами і релігійно-міфологічними функціями виникли переважно ще в первіснообщинний період і виключно на праслов’янському чи ще протослов’янському автохтонному ґрунті, причому саме на ґрунті антропонімійному. Отже, жодне з цих божеств, як і його ім’я, нізвідки не було запозиченим. Автор також аргументовано доводить, що деякі з відомих досі у науці давньоруських язичницьких божеств насправді не були жодними божествами, оскільки їх помилково створили через непорозуміння давньоруські книжники-переписувачі та копіїсти більш давніх писемних пам’яток.