Бойківщина як історико-етнографічний район України ще й досі зберігає чимало реліктів матеріальної та духовної культури. Що стосується народної демонології, тут побутують численні бувальщини та оповідки про таких давніх за походженням персонажів, як хованець (годованець), путник, повітруля, перелесниця та ін.

Свого часу традиційні вірування бойків стали предметом прискіпливої уваги провідних українських етнографів: В. Гнатюка, М. Зубрицького, І. Франка, І. Вагилевича. Водночас можна констатувати, що цю тематику опрацьовано у далеко не повному обсязі. Майже не дослідженими залишились окремі райони Бойківщини. Відсутня на сьогодні й узагальнююча монографія зі вказаної галузі народної культури. Тим часом актуальність її фіксації і всебічного наукового розгляду є незаперечною. Адже сьогодення щораз помітніше вносить свої корективи у звичний триб життя українських горян, руйнуючи звиклі світоглядні уявлення.

У цій добірці пропонуємо увазі читача польові етнографічні матеріали з теми «Народна демонологія Бойківщини», які ми зафіксували у 2003–2004 і 2008 роках у Сколівському районі Львівської області. Маємо надію, що вони стануть у нагоді дослідникам традиційної народної культури та, можливо, стимулюватимуть як корифеїв сучасної науки, так і молодих науковців організовувати фольклорно-етнографічні експедиції теренами Українських Карпат, зокрема Бойківщини.

Матеріали зберігаються в Архіві Львівського національного університету імені Івана Франка. – Фонд 119. – Оп. 17. – Спр. 207-Е. – 12 арк.; Спр. 216-Е. – 9 арк.

№ 1

Називали домовик, хованець, юрко. Курка несла зносок і носила під пахою 9 днів, а потім вилізло таке маленьке, обросле, мало ріжки. Жило на стриху або за комином. Як дали солене, то всьо на стриху порозкидав – як той чорт. Оберталося на кота, курку. Берут багато їди і кладут під місток у рів; і берут сіно, лахи, і він ся там лишає, але то дуже рідко. Як добре стелит господар, то він йому помагає – багато грошей має. Він ся лишає на старому місці. Він говорит. Так, як людина. Сусід лишив упряж на возі, і воно не давало вкрасти, бо насрало-наладило. Дідько і домовик – то одно і то саме. Йому давали їсти на ніч. Він мав окрему свою посуду, а якби дав у іншу, то всьо перевертав. Він зробиться маленький чи великий – всякий. Перевертаєся у жабу і у вужа, під фундаментом...