Ірина КІМАКОВИЧ
Кандидат філологічних наук
науковий співробітник відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України
Фольклорна свідомість: методологічні аспекти вивчення
Резюме:
Статтю присвячено вивченню фольклорної свідомості. У ній порушено питання розмежування cвідомості міфології та фольклору, здійснено типологію міфологічної й історичної форм свідомості за типами культури і за спрямованістю на об’єкт освоєння. Фольклорну свідомість розглянуто як художню та нехудожню практику сучасності. На думку дослідниці, первісне значення поняття “фольклорна свідомість”, яке виникло для означення сільського фольклору, застаріло, а тому фольклорну свідомість потрібно тлумачити як технологію біокультурної адаптації.
Ключові слова: фольклорна свідомість, народна культура, фольклор, художній образ.
Анонс:
Мета цього повідомлення – актуалізувати питання, пов’язані з міждисциплінарним вивченням фольклорної свідомості (далі – ФС). Наше завдання – розглянути основні властивості ФС та типологію її форм у контексті положень, сформованих гуманітарними та суспільними дисциплінами.
Термінологічне словосполучення “фольклорна свідомість” з’явилося в науці 70-х років ХХ ст. для кваліфікації художньої специфіки народного світорозуміння [1] та з того часу вживається і в первісному значенні (“своєрідний тип художньої дійсності”, “тип естетичного освоєння світу”, “форма художньо-образного відображення інформації”, “принципи та системи художнього вираження інформації” [2], [3], [4], [5], [6], [7]), і в ширшому розумінні, що апелює не тільки до естетики та стилістики народного світомоделювання, а й до його прагматики – “тип духовно-практичного освоєння світу”, “спосіб гармонізації реального та ідеального світів”, “форма інтелектуалізації”, “особливий тип естетичної комунікації” ([8], [9], [10]) тощо.
