Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛО
Батьківська оселя і нове місце проживання: осмислення примусового переселення 1959–1960 років в Україні
Резюме:
У статті проаналізовано наративи про примусове переселення людей із зони затоплення Кременчуцьким водосховищем. У зафіксованих текстах виділено основну опозицію: “батьківська оселя – нове місце проживання”, навколо якої інформатори будують тексти розповідей. В останніх виділено три основні семантичні концепти: “хата”, “вода”, “померлі”. Статтю написано на матеріалі, який зібрала дослідниця у 2012 р. від дев’яти респондентів.
Ключові слова: наратив, переселення, затоплення, опис, розповідь, оповідач, народне оповідання.
Анонс:
Події ХХ ст. кардинально змінили етнографічний образ українського суспільства. Буремні роки перевороту 1917 р., мученицькі роки голодомору 1932–1933 років, трагічні події Другої світової війни, депортації 1940–1960-х років, тривалі переслідування – це ще не весь перелік лихоліть, які пережив український народ. Сьогодні історики, соціологи, дослідники народної традиційної культури збирають свідчення очевидців, намагаються осмислити факти, збагнути, як позначилася історія на народному світогляді та відобразилася у фольклорних текстах. Першим вагомим результатом такої наукової діяльності є монографія відомого українського фольклориста Р. Кирчіва “Двадцяте століття в українському фольклорі” (Львів, 2010) [5]. У цьому дослідженні проаналізовано образ світу минулого століття в українському фольклорі, рецепції в ньому доленосних суспільно-політичних подій, ситуацій, постатей діячів, думок, переживань і настроїв української людини того часу. Одночасно появляються дослідження, присвячені наративам про голод 1932–1933 років [4], про примусові депортації [1].
