Ігор ГУНЧИК
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка, заступник головного редактора журналу «Міфологія і фольклор»
Публікації українських народних молитов останніх десятиліть: історіографічний аспект
Резюме:
У статті проаналізовано записи українських народних молитов із монографій О. Соляр та І. Ігнатенко, які є найбільшими за чисельністю публікаціями подібних жанрових утворень українського оказіонально-обрядового фольклору останніх десятиліть. Дослідник зазначає, що переважна їх більшість за тематикою належить до магічно-сакральних творів лікувального призначення, які використовували у народній медицині. З’ясовано адміністративно-географічні ареали цих записів, склад фольклорно-міфологічних персонажів, окремі особливості сюжетики та структури тексту.
Ключові слова: народна молитва, звернення, фольклорний, сюжетна ситуація, тематична група, персонаж, функціональний різновид.
Анонс:
До наукових видань із численною кількістю народних молитов, що появилися друком на початку ХХІ ст., належать публікації двох українських учених: фольклориста Ольги Соляр та етнолога Ірини Ігнатенко. Спільною особливістю цих зібрань магічно-сакральних творів є те, що фольклорні тексти в них опубліковано у додаткових розділах монографічних досліджень як фактологічний джерельний матеріал, який дослідниці використовували для ілюстрації теоретичних положень праць.
О. Соляр у першому додатку до книги “Мова магії, магія мови. Символіка українських замовлянь” (Przemysl, 2011) [2] опублікувала 86 текстів магічно-сакрального або оказіонально-обрядового фольклору [3], із яких 29 є народними молитвами. Ці фольклорні матеріали згруповано за географічно-хронологічним принципом у п’яти розділах із відповідними функціональними різновидами без дотримання узагальненої тематичної класифікації текстів. Усі усні молитовні зразки мають повну паспортизацію із зазначенням відомостей про респондента, місця та часу запису. Крім того, більшість із них містить короткі позатекстові коментарі, у яких зазначено обрядові особливості виконання цих творів.
