Сучасна фольклористика, як і наука в цілому, суттєво втрачає від того, що окремі праці іноді залежуються у рукописному вигляді і одразу не потрапляють у друк, а отже й у науковий обіг. Найбільше прикро тоді, коли йдеться про “магістральні” дослідження фундаментального характеру, у яких окреслено широке коло теоретичних ідей і питань для майбутніх студій, розроблено методологічний інструментарій для системного опрацювання тієї чи іншої проблеми, який у подальшому зможуть використовувати послідовники для поетапного заповнення невивчених лакун. Без сумніву, осмислення багатьох ключових тем в українській фольклористиці було би сьогодні на значно вищому рівні, якби, наприклад, у час написання або хоча б у першій половині ХХ ст. було видано відому і дотепер переважно для вузького кола фахівців, але цінну й донині працю діяча “Руської трійці” І. Вагилевича “Слов’янська символіка”, яку написано польською мовою у 30–40-их роках ХІХ ст.