В останні десятиліття у східнослов’янській фольклористиці спостерігаємо посилення інтересу до вивчення
традиційної символіки – цієї найхарактернішої категорії фольклору як складного світоглядно-мистецького феномену. Тривають інтенсивні студії над персонажною, астральною, зооморфною, орнітоморфною та іншими образними системами усної словесності. Серед новіших українських напрацювань у цьому напрямі можна назвати, зокрема, дослідження символіки замовлянь М. Новикової, розвідки Н. Пастух про специфіку тваринної образно-символічної системи українського фольклору.

Безперечна новизна монографії І. Швед у цьому напрямі досліджень, хоч вона і вийшла з друку майже п’ять років тому, полягає насамперед в утвердженні системного підходу до вивчення дендрологічних символів білоруського фольклору й обрядовості власне як коду – органічної сукупності символів, цілісного феномену у його зв’язку з динамікою традиційного світосприйняття, специфікою моделювання найважливіших складових міфопоетичної картини світу білорусів. Зрозуміло, що реалізація принципу системного підходу у вивченні дендрологічного коду немислима лише в межах фольклорної традиції й засобами однієї науки – фольклористики, а передбачає залучення напрацювань широкого спектру суміжних галузей: етнолінгвістики, етнографії, етнопсихології, семіотики, культурології. Це є важливою умовою цілісного вивчення не лише білоруської традиційної культури, а також свідченням новітніх тенденцій якісної реорганізації самої науки про усну словесність у комплексну культурологічну дисципліну із високим рівнем теоретичного узагальнення.