Синкретичний образ Юрія-змієборця в архітектурному, іконографічному, агіографічно-літературному та уснословесному мистецтві представляє симбіоз дохристиянських і християнських вірувань. Він визріває на ґрунті «народного християнства», головною тенденцією якого була міфотворчість – прагнення збагнути головні ідеї нової віри за допомогою усталеного народно-мистецького бачення. Очевидно, в цей час відбулися два синхронні процеси – офольклорення канонізованого образу християнського святого Георгія та християнізація Х-божества внаслідок відомих уявлень про святого. Поява герменевтичного образу Юрія-змієборця зумовлена органічним злиттям двох культурних традицій, з яких домінантною виявилася дохристиянська. Адже свого часу церква доклала всіх зусиль, аби вилучити з житія св. Юрія мотив змієборства і навіть почепила жорстке клеймо – єресь, залучивши житіє улюбленого серед народу змієборця до так званих «відречених», тобто заборонених книг (М. Тихонравов «Памятники отреченной русской литературы»). Тож факт невизнання богословами змієборчих ідей свідчить про їх «чужорідність» для християнства.

Питання генезису змієборчого мотиву інтригувало багатьох дослідників. Зокрема, В. Пропп, розглядаючи проблему походження мотиву змієборства у площині взаємовпливів фольклору та іконографії, приходить до висновку, що «іконописці не створили мотиву змієборства, а лише успадкували його» з усної словесності1. Фольклорна ж семантика мотиву змієборства, чуттєва амплітуда звучання якої часто визначалася самобутністю жанру, ритуальним контекстом фольклорного тексту, знайшла висвітлення у працях А. Кирпичникова, А. Ристенка, Д. Сауки, В. Проппа. Заразом порівняльно-типологічні дослідження теми змієборства у контексті світового фольклору дозволили В. Топорову, В. Іванову та Т. Цив’ян ствердити її міфологічні витоки. Спроба ж реконструкції міфу про Громовержця (змієборця) в інтерпретації згаданих дослідників набула доволі абстрактних контурів. Адже міфологема змієборства в межах кожної етнокультури виражена в індивідуально-мистецьких формах та має власне фольклорне втілення, зумовлене самобутністю етнічного світосприйняття. Щоб пізнати сутність міфологеми протиборства, необхідно проаналізувати згаданий мотив не лише в усіх жанрах усної словесності, але й в інших видах мистецтва. Досі природне зацікавлення обрядовою словесністю, приуроченою до свята Юрія, що його перевагою було зіставлення тексту з етнографічним контекстом і окреслювало цілий спектр проблем: і семантику юріївського свята в контексті календарно-обрядових свят, і генеалогію образотворення Юрія в усній словесності, і різножанрову модифікацію фольклорної семантики Юрія, мимохіть витіснило на периферію наукових студій жанр балади про боротьбу Юрія зі смоком.