Ігор ГУНЧИК
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка, заступник головного редактора журналу «Міфологія і фольклор»
Часова парадигма українського оказіонально-обрядового фольклору
Резюме:
Стаття присвячена вивченню категорії часу в утилітарно-сакральних текстах народних молитов, замовлянь, примовок та інших типологічно споріднених утворень. Виділено і проаналізовано два основні типи оказіонального часу – обрядовий і міфічний. Обрядовий час конкретизовано як місячний, тижневий і добовий. Міфічний оказіональний час представлений чотирма різновидами, що пов’язані з діяннями тео- й агіоморфних персонажів, обрядовими діями самого виконавця, перебуванням хвороби або демонічної істоти в людині та сакральністю першого разу.
Ключові слова: категорія часу, магіко-сакральна традиція, оказіональний фольклор, регламентація, приуроченість, сюжетика.
Анонс:
Час належить до тих основних категорій традиційної картини світу, що відображені в етнокультурі кожного народу. Український учений К. Копержинський, вивчаючи на початку ХХ ст. хронологічну систему народної звичаєвості українців і слов’ян, небезпідставно зазначав, що при обговоренні питання про час можна здобути цікаві відомості про основи світогляду й мислення за різних епох, ті основи, що є внутрішнім чинним змістом зовнішніх форм обрядовості й вірувань. Відтак дослідження в цьому напрямі – це будівництво підвалин для широких проблем духовної культури суспільства.
У творах українського оказіонально-обрядового фольклору – народних молитвах, замовляннях, примівках, заклинаннях та інших типологічно споріднених утвореннях, як жодному іншому виді чи жанрі усної словесності, роль хронологічного чинника особливо важлива: це фактор, що визначає структурну архітектоніку
фольклорного тексту і впливає на його основні функціональні характеристики. Значною мірою це стосується особливостей виконання утилітарно-сакральних творів. Дослідник замовлянь М. Крушевський у другій половині ХІХ ст. з цього приводу зазначав: «Не завжди сказане слово збувається, тобто на це має якийсь таємничий вплив час: сказане в один час збувається, в інший – ні».
