Журнал № 2-3(3)-2009
Проблеми фольклоризму

Лариса СЕМЕНЮК

Ремінісценції народних голосінь і дум у літературних«ляментах»-плачах (на матеріалі художніх творів XVI–XVIIIст.)

Резюме: 

У статті простежено використання засобів фольклорної поетики в літературних пам’ятках XVI–XVIII ст., написаних у формі «ляментів»-плачів. Показано генетичний зв’язок художніх творів барокової епохи з народними похоронними голосіннями, піснями-плачами і думами. З’ясовано мотиви народної поховальної творчості, що знайшли вияв у художній структурі «ляментів», спорідненість цих творів із народними думами. До аналізу залучено найбільш показові, переважно малодосліджені українські літературні пам’ятки барокової епохи.

Ключові слова: жанр «ляменту» (плачу), посмертний панегірик, похоронні голосіння, пісні-плачі, думи,
поетика.

Анонс: 

Твори, написані у формі «ляментів»-плачів, становлять значний масив українських літературних пам’яток XVI–XVIII ст. Їх аналіз важливий не лише в історико-культурному аспекті (допомагає висвітлити трагічні сторінки нашого національного буття), але і з точки зору фольклорно-літературних взаємозв’язків, адже дає можливість простежити зв’язок писемної творчості з давньою фольклорною традицією, згідно з якою померлого оплакували в похоронних голосіннях, а пізніше прославляли його подвиги в піснях-плачах і думах.

У сучасному літературознавстві до аналізу окремих творів, написаних у формі «ляментів»-плачів, зверталися В. Александрович, Г. Грабович, В. Колосова, В. Крекотень, С. Маслов, О. Огнєва, Я. Славутич, О. Ткаченко, М. Трофимук, В. Шевчук, П. Яременко. Однак проблему зв’язку цих творів із поетикою фольклорних жанрів досі спеціально не вивчали. Тому мета цієї статті – простежити ремінісценції народних голосінь і дум у творах української літератури XVI–XVIII ст., написаних у формі «ляментів»-плачів.

Першою спробою впровадження поетичної форми «ляменту» в літературу є латиномовна поема XVI ст. «Еклога» Григорія Чуя, Русина із Самбора (назва «лямент» тут ще не означується). В основі твору – зустріч двох пастухів, Кастора і Поллукса, які ведуть між собою розмову про померлого львівського архієпископа Дафніса й новопоставленого архієпископа Павла Тарла.

Архів журналів "Міфологія і Фольклор"