Свої перші фольклорні записи Михайло Глушко зробив у рідному селі Грабовець Сколівського району ще наприкінці 60-х під керівництвом нині відомого етнографа й фольклориста Григорія Дем’яна. Не полишав цієї справи й пізніше – особливо у часі п’ятнадцятилітньої праці в Інституті народознавства НАН України, де сформувався як академічний учений-етнограф. Продовжує народознавчі екскурси й тепер – вже як професор кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка, автор кількох наукових монографій. За плечима М. Глушка – десятки експедицій у різні етнографічні регіони України, при цьому в більшості з цих дослідницьких мандрівок він був керівником. На сьогодні в Україні важко знайти людину, яка дорівняла б йому в організації та проведенні польових етнографічних експедицій, а відтак і в глибині розуміння пов’язаної з цим проблематики.

«Польова етнографія – основа етнологічних досліджень». Так звучить назва першого розділу навчального посібника М. Глушка. Цю тезу, безсумнівно, можна назвати і лейтмотивом усієї його книги. Справді, ґрунтовні дослідження з етнології завжди оперті на достовірний польовий матеріал. Саме тому вони досі витримують перевірку часом, на відміну від багатьох зразків так званої «кабінетної» науки.

Те, що збір польового матеріалу повинен мати певні методологічні засади, як-от: комплексність і вичерпність дослідження певних територій, стенографічність запису із дотриманням фонетичного принципу тощо, дослідникам народної культури українців стало очевидним ще у другій половині ХІХ ст. З того часу методика польової етнографії почала відігравати важливу роль при написанні праць народознавчого характеру.