Внаслідок складних історичних обставин і політичних перипетій Україна після Першої світової війни опинилися в ще більше прикрих умовах, ніж до того. Її західні етнічні терени – Галичина, Підляшшя, Західне Полісся і Волинь, Закарпаття і Буковина – були розподілені між польськими, чехословацькими, угорськими і румунськими поневолювачами і відокремлені кордоном від підрадянської України. Вони жили своїм життям і своїми проблемами в також складних і підневільних, але значно відмінних, ніж у зазбручанській Україні, умовах. Тим-то і фольклорна новотворчість та взагалі фольклорна ситуація в українців цих земель мусила відзначатися певною специфікою. Зверну увагу лише на найхарактерніші аспекти.

1. Збереженість стабільного фольклорного середовища і тяглості фольклорної традиції

Окуповані чужинцями західноукраїнські землі терпіли національний і соціальний гніт, культурну дискримінацію, але вони не зазнали такої радикальної насильницької ломки матеріальних основ буття і такого руйнівного наступу на традиційну духовність народу, як у підрадянській Україні. Тому навіть при тих офіційних змінах, заходах і діях, які здійснювалися для утвердження окупаційних режимів на цих землях, тут здебільшого залишався незмінним загальний характер укладу економічного життя народу, а в зв’язку з цим зберігалася й тяглість традиційних стереотипів побутової культури, у тому числі й усної народної словесності.

В усіх частинах західноукраїнського краю мало змінилося в основних своїх показниках і саме фольклорне середовище. Визначальний аграрний напрям господарювання й порівняно невелика зайнятість українського населення в промисловості та інших позаселянських сферах виробничої й інтелектуальної діяльності зумовлювали те, що це середовище зберегло тут переважно селянський характер. А отже, у ньому стійко утримувалися в живому побутуванні і традиційним ходом передавалися від покоління до покоління попередні фольклорні надбання та творилися на основі їх досвіду нові.

Очевидна річ, що недавні події Першої світової війни, Визвольних змагань, вікопомної злуки Західно-Української Народної Республіки й Української Народної Республіки в єдиній соборній Українській державі, жертовної боротьби за ту державу, участь у тих доленосних подіях великої кількості жителів усіх частин західноукраїнського краю, бачене і пережите не могли не позначитися на духовності народного середовища. Передусім, істотно посилилися свідомість національної гідності й усвідомлення значущості національно-визвольної боротьби. А це, у свою чергу, не могло не знайти відповідного виразу в загальній фольклорній ситуації, у тому числі і в новотворчому фольклорному процесі...