Микола ДМИТРЕНКО
доктор філологічних наук, завідувач відділу фольклористики
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України
Українське весілля: стан і перспективи дослідження
Резюме:
У статті висвітлено стан записування та дослідження весільної обрядовості в Україні. Зроблено огляд основних публікацій весільного фольклору, оцінено внесок учених в осмислення традиційного феномена національної культури. До важливих завдань сучасної етнології та фольклористики, з погляду автора, належить розробка принципів класифікації та систематизації матеріалів весільної обрядовості, дослідження системи персонажів весілля в функціональному та гендерному аспектах, вивчення символіки образів обрядодій та пісень. Актуальними є також підготовка антології «Українське весілля», укладання «Енциклопедії українського весілля», «Атласу українського весілля», розробка конкретних науково-методичних практичних рекомендацій для організації сучасного весільного обрядового комплексу.
Ключові слова: весільний обряд, весільні пісні, опис обряду, етапи обряду, запис пісень, теорія фольклору, жанри весільного фольклору, енциклопедія українського весілля, символіка образів.
Анонс:
Відомості про українську весільну обрядовість сягають мало не тисячолітньої давнини – найдавніша писемна згадка належить до періоду Київської Руси – 1096 р. З другої половини ХІ – початку ХІІ ст. в літописах зафіксовано інформацію про українські весільні звичаї, що мали різні форми стосунків: умикання (викрадення дівчини за згодою і без), купівля-продаж, договір. Короткий опис українського весілля 1581 р. здійснив Я. Ласицький у листі до Д. Хитрея. У добу козаччини 1650 р. французький інженер Г.-Л. де Боплан, перебуваючи в Україні, подав опис весільних звичаїв, засвідчив демократизм і партнерство українців при виборі пари. Можна сказати, що саме тоді було чи не вперше застосовано гендерний підхід до висвітлення взаємин між жіночою та чоловічою статями.
До найпомітніших записів, публікацій обрядових матеріалів українського весілля та спостережень про них належать: Калиновський Г. «Опис весільних простонародних обрядів…» (1777), Червінський І. «Сватання, весілля і родини у люду руського на Русі Червоній, описане мешканцем цього краю» (1805), Доленга-Ходаковський З. «Проект наукової мандрівки Росією для пояснення давньої слов’янської історії» (1820), Голембійовський Л. «Польський народ, його звичаї, забобони» (1830), Вацлав з Олеська. «Пісні польські та руські люду з Галичини» (1933), Лозинський Й. «Українське весілля» («Рускоє весілє», 1835), Терещенко А. «Побут російського народу. – Ч. 2: Весілля» (1848), Метлинський А. «Народні українські пісні» («Народные южнорусские песни», 1854) та ін.
